Із цифровою фотографією я зштовхнувся у своїй творчості зовсім недавно - буквально в останніх трьох експедиціях. Це були дві відеокамери з функцією фотозйомки на убудовану карту пам'яті й одна маленька цифрова камера Minolta Xt. Компактний цифровик - це дуже зручно, тому що часто просто не встигаєш діставати більші камери, коли експедиційна ситуація міняється блискавично.

Чому ж я так багато фотографував відеокамерою? По-перше, основним завданням експедиції був все-таки фільм. У мене був із собою повний комплект "великого" з, і я його також використовував час від часу протягом усього подорожі. Коли основний акцент іде на відео, щораз діставати дев'яту "минольту" досить проблематично.

А маючи 20-кратний зум відеокамери, можливість паралельно робити нею які-ніякі, але фотознімки перетворилася з баловства в повноцінний фотощоденник, що ви можете лицезреть на цих сторінках. Що ж стосується низької якості таких фотографій, то в цьому випадку для мене важливіше всього була можливість моментально одержати кадр, не міняючи відеокамеру на "фотопушку". Адже найчастіше до людей, яких доводиться знімати зовсім близько, підійти проблематично. Племена, що живуть у місцях, по яких проходила експедиція, по суті, первісні, і коли ти дістаєш свої залозки, то ступінь їхнього відволікання від своїх справ прямо пропорційна кількості маніпуляцій, які ти проробляєш саппаратурой.

У кожній експедиції я обов'язково веду щоденник. Щоденники для мене - це дуже важливий момент творчості. Тому що при тій величезній щільності вражень, який відрізняються подорожі, подібні африканському, буквально за два-три дні навіть самі гострі відчуття притупляються й витісняються новими.

Тому можливість не тельки записати їх, і цю же секунду, але й запам'ятати побачене нехай навіть стоп-кадрами низького дозволу просто неоціненна! Ці маленькі кадри вкупі з текстами дозволяють відновити побачене з усіма суб'єктивними деталями. З візуальної точки зору, цей своєрідний щоденник представляє із себе клаптева ковдра, що найкраще перегортати й переглядати у випадковому порядку.

Парадокс у тім, що саме завдяки його фрагментарності ви відчуєте всю ту гаму емоцій, переживань і вражень, які пережив я, пройшовши через Ефіопію слідами легендарного мандрівника, дослідника Африки російського офіцера Булатовича. "Ісус Христос - наш пан!" - було написано на величезному дереві, що ми відшукали на горі Бонга Шамбата в другій експедиції в Ефіопію. Чому я згадав зараз про це - ще не почавши розповідати про самі яскраві моменти експедиції?